Головна | Реєстрація | Вхід | RSSВівторок, 11.12.2018, 17:23

Голубинська загальноосвітня школа I-II ступенів

Меню сайту
Категорії розділу
Гостинна книга [50]
Наше опитування
Оцініть мій сайт
Всього відповідей: 56
Статистика

Онлайн всього: 1
Гостів: 1
Користувачів: 0

ПОРАДИ ПСИХОЛОГА

Дюлай Світлана Михайлівна - психолог школи
ПСИХОЛОГІЧНЕ КРЕДО
"... Людська мудрість,яку я намагаюся збагнути,полягає в тому,щоб приймати всіх такими,якими вони є,і не вимагати від інших того,що тобі здається правильним і ідеальним".
МЕТОДИЧНА ПРОБЛЕМА НАД ЯКОЮ ПРАЦЮЮ
" Психологічні аспекти готовності дітей до шкільного навчання".
Основна мета:
1.Створення умов для розвитку і саморозвитку учня,формування позитивної я-концепції.
2.Забезпечення психологічного супроводу вчителя у навчально - виховному процесі.

Пріоритетні папрямки роботи:

- профорієнтаційна робота з учнями старших класів;

- адаптація першокласників до шкільного навчання;

- психологічний супровід адаптації учнів до середньої школи.

Що треба знати про булінг?

 

Булінг в школі: що це таке і як з ним боротися

КЛАСНИМ КЕРІВНИКАМ.
Як успішно провести батьківські збори:
* Заохочуйте батьків до активного обговорення ,надайте можливість висловитися всім.
*Ставте проблемні запитання.
*Створюйте зручну,невимушену атмосферу під час зустрічей.
*Розставте стільці по колу.
*Використовуйте наочні засоби,вирізки з газет та журналів.
*Завжди відводьте час для спілкування між батьками.
*Викладайте інформацію чітко й стисло.
*Завжди створюйте атмосферу зручності й невимушеності у спілкуванні.
ОСНОВНІ ЗАПОВІДІ:
-ЛЮБИ ДИТИНУ!
-ВІР У ДИТИНУ!
-ЗНАЙ ДИТИНУ!
-ПОВАЖАЙ ДИТИНУ!
-РОЗУМІЙ ДИТИНУ!
 
Про функціонування «гарячої» лінії з попередження домашнього насильства
З 25 листопада 2017 року Національна «гаряча» лінія з попередження домашнього насильства, торгівлі людьми та гендерної дискримінації переходить на новий загальноєвропейський номер 116 123. Даний номер є безкоштовним з мобільних телефонів.
 
Першокласники.Які вони?
1.У дітей цього віку достатньо розвинене мовлення(вони вживають від 3000 до 7000 слів).
2.Для них характерна пізнавальна активність.
3.У шестирічок переважає не довільна увага,хоча вони можуть і довільно регулювати свою поведінку,зосереджувати увагу на тому,що їх приваблює.
4.Це час інтенсивного розвитку пам"яті;діти краще запам"ятовують те,що їх цікавить.
5.Шестирічки- і реалісти,і фантазери.
6.Знають багато норм і правил поведінки і виконують їх.Проте оцінювати свої дії і вчинки можуть не завжди.
7.Діти дуже довірливі.Мають почуття сорому,гордості.Їхня внутрішня позиція у ставленні до себе : "Я-хороший".
8.Дітям цього віку не вистачає сили волі.Мотиви "хочу"і "треба"вступають у суперечність.І не завжди перемагає "треба".Щоб зберегти хороші стосунки з дорослими,дитина інколи обманює.
9.Працездатність невелика,тому для них необхідно створити особливий режим праці і відпочинку,використовувати індивідуальний підхід,постійний медичний нагляд.Особливо негативно впливають на працездатність шестирічок шум і галас.
10.Адаптація до нових умов - важкий період для малюків.Вони напружені психологічно і фізично.
11.За даними досліджень,для шестирічок з нормальним розвитком характерна висока розумова активність.
12.Люблять веселитися і пустувати.Це їхній природний стан.
13.У них з"являється прихильність один до одного,індивідуальні переваги.
14.Вони живуть завтрашнім днем.Все їхнє маленьке єство звернене в майбутнє. 
15.Звісно,велике значення для розвитку шестирічок має навчання,але особливе місце в їхньому житті займає гра.
16.Від маленьких дітей часто чуємо такі слова: "Я ж також людина!"І таки ж людина! Вона чекає поваги до себе як до особистості,поваги до своєї праці,можливо,і не завжди добре виконаної.

ДІТИ В ІНТЕРНЕТІ

Проблема безпеки дітей в мережі Інтернет вже не здається Україні такою далекою. Ніхто не може заперечити, що на сьогоднішній день вона постала особливо гостро.

Відомо, що підлітки у період заниженої самооцінки шукають підтримки серед своїх друзів, а не у родинному колі. Старші підлітки, бажаючи незалежності, мають потребу ототожнювати себе з певною групою й схильні порівнювати цінності своєї сім’ї та своїх товаришів.

 

ЩО РОБЛЯТЬ ПІДЛІТКИ ОН-ЛАЙН

В он-лайні підлітки завантажують музику, використовують обмін миттєвими повідомленнями, електронну пошту та грають в он-лайнові ігри. За допомогою пошукових серверів підлітки знаходять інформацію будь-якого змісту та якості в мережі Інтернет. Більшість підлітків реєструються у приватних чатах та спілкуються на будь-які теми, видаючи себе за дорослих. Хлопці в цьому віці надають перевагу всьому, що виходить за межі дозволеного: брутальний гумор, насильство, азартні ігри, еротичні та порно сайти. Дівчатам, які мають занижену самооцінку, подобається розміщувати провокаційні фото, вони схильні на фривольні розмови, видаючи себе за дорослих жінок, в результаті чого стають жертвами сексуальних домагань.

ЯК ЗАБЕЗПЕЧИТИ БЕЗПЕКУ ДІТЕЙ У МЕРЕЖІ ІНТЕРНЕТ

Пропонуємо декілька рекомендацій, які слід взяти до уваги:

- розміщуйте комп’ютери з Internet-з’єднанням поза межами кімнати вашої дитини;

- поговоріть зі своїми дітьми про друзів, з яким вони спілкуються в он-лайні, довідайтесь як вони проводять дозвілля і чим захоплюються;

- цікавтесь, які веб сайти вони відвідують та з ким розмовляють;

- вивчіть програми, які фільтрують отримання інформації з мережі Інтернет, наприклад, Батьківський контроль в Windows*;

- наполягайте на тому, щоб ваші діти ніколи не погоджувалися зустрічатися зі своїм он-лайновим другом без вашого відома;

- навчіть своїх дітей ніколи не надавати особисту інформацію про себе та свою родину електронною поштою та в різних реєстраційних формах, які пропонуються власниками сайтів;

- контролюйте інформацію, яку завантажує дитина (фільми, музику, ігри, тощо);

- цікавтесь, чи не відвідують діти сайти з агресивним змістом;

- навчіть своїх дітей відповідальному та етичному поводженню в он-лайні. Вони не повинні використовувати Інтернет мережу для розповсюдження пліток, погроз іншим та хуліганських дій;

- переконайтеся, що діти консультуються з Вами, щодо будь-яких фінансових операції, здійснюючи замовлення, купівлю або продаж через Інтернет мережу;

- інформуйте дітей стосовно потенційного ризику під час їх участі у будь-яких іграх та розвагах;

- розмовляйте зі своєю дитиною як з рівним партнером, демонструючи свою турботу про суспільну мораль.

Використовуючи ці рекомендації, Ви маєте нагоду максимально захистити дитину від негативного впливу всесвітньої мережі Інтернет. Але пам’ятайте, Інтернет - це не тільки осередок розпусти та жорстокості, але й найбагатша в світі бібліотека знань, розваг, спілкування та інших корисних речей. Ви повинні навчити свою дитину правильно користуватися цим невичерпним джерелом інформації.

Та найголовніше, дитина повинна розуміти, що Ви не позбавляєте її вільного доступу до комп’ютера, а, насамперед, оберігаєте. Дитина повинна Вам довіряти.

 

 

Адаптація п'ятикласників до середньої ланки школи:

 
        
1.Пісня "Дорогою добра"

2.Тема тренінгового заняття: «Дозволь бути собі щасливим»                          

  3.Конфлікти                                                                                                                                                              

4.Тренінгове заняття  «Вчимось керувати собою»                                                                      

5.Тренінгове заняття для учнів 8 - 9 класів «Профілактика суїцидів»

Як не помилитися з вибором професії

Профорієнтаційний тренінг

Правовий порадник для батьків - презентація

В кожній людині є сонце. Тільки дайте йому світити

Основою обдарованості є розвинена, стійка, яка не піддається ніякому тиску пізнавальна потреба – потреба в роботі розуму, радість від розумової праці. Обдаровані діти дуже рано настроюються на накопичення і переробку знань і відчувають по-справжньому комфортний стан тільки тоді, коли вони можуть спокійно ці знання здобувати.

До теперішнього часу накопичилося вже достатня кількість фактів, що свідчать про серйозність ролі пізнавальної потреби у розвитку здібностей, у тому числі високих здібностей (обдарувань). Як же розпізнати цю потребу, і в чому саме полягає її роль?

Справа в тому, що від природи немає ніяких здібностей, є тільки задатки, тобто анатомо-фізіологічні передумови, які можуть перетворитися (а можуть і не перетворитися) у здатності. Задатки є у всіх, але у всіх різні. Їх необхідно розвивати, щоб перетворити в здібності.

Сократ: "В кожній людині є сонце. Тільки дайте йому світити". Кожна школа - велика і мала, столична і сільська буде сонцесяйною на освітянському небосхилі завдяки розкритим талантам у своїх учнів.

Як можна допомогти своїй дитині в організації навчання

(Правила для батьків)

 

  1. Сприяйте дитячій автономності (самостійності). Чим більше ви її (самостійності)вимагаєте в усіх сферах повсякденного життя, тим краще зможе ваша дитина працюватиме з почуттям відповідальності у шкільній сфері. Автономне (самостійне) навчання є тією метою, в напрямку якої ви маєте працювати, тому що самостійність є найважливішим елементом ефективного й тривалого процесу навчання. Хваліть свою дитину за самостійні дії, наприклад, за самостійне розпізнавання помилок.
  2. Якщо ваша дитина потребує допомоги, спонукайте її до того, щоб вона сама знайшла шляхи її розв’язання. Допоможіть їй завдяки підказкам, наприклад, вказівка на довідники, генерування правил, відгадування ребусів, що може сприяти розвязанню проблеми. Але не подавайте саме розвязання. Не спонукайте свою дитину тільки до одного шляху розвязання.
  3. Дайте своїй дитині можливість попрацювати над матеріалом удома.
  4. Визнайте досягнення дитини. Хваліть (заохочуйте), а не докоряйте. Це краще, ніж ниття, нагадування та інші покарання. Звертайте увагу на те, щоб не обмежувати похвалу критикою («девять», звичайно, чудово, але без двох помилок це могла б бути «дванадцятка»).
  5. Не ставте перед своєю дитиною завищених вимог, щоб вони не були суворішими за вимоги вчителя.
  6. Будьте, як вихователь, зразком у поведіні. Вимагайте від своєї дитини не більше, ніж від себе самого. Дитина, яка, наприклад, бачить своїх батьків за читанням, швидше сама почне читати, ніж дитина, батьки якої часто сидять перед телевізором.
  7. Говоріть позитивно про школу, вчителів та предмети. Вашій дитині досить того, що вона долає свої особисті упередження щодо школи.

 

Пам’ятка для батьків щодо спілкування з дітьми,

які мають емоційні труднощі

 

  1. Емоції виникають у процесі взаємодії з навколишнім світом. Необхідно навчити дитину адекватно реагувати на певні ситуації та явища зовнішнього середовища.
  2. Не існує поганих і хороших емоцій, і дорослий у взаємодії з дитиною повинен постійно звертатись до доступних їй рівнів організації емоційної сфери.
  3. Почуття дитини не можна оцінювати, не слід вимагати, щоб вона не переживала те, що вона переживає. Як правило, бурхливі афективні реакції – це результат тривалого стримування емоцій.
  4. Потрібно навчити дитину усвідомлювати свої почуття, емоції, виявляти їх у культурних формах, спонукати до розмови про свої почуття.
  5. Не слід вчити дитину пригнічувати власні емоції. Завдання дорослих полягає в тому, щоб навчити правильно спрямовувати, виявляти свої почуття.
  6. Не слід у процесі занять з важкими дітьми намагатися цілком ізолювати дитину від негативних переживань. Це неможливо зробити в повсякденному житті, і штучне створення «тепличних умов» тільки тимчасово вирішує проблему.
  7. Треба враховувати не просто модальність емоцій (негативні чи позитивні), а й їхню інтенсивність. Надлишок одноманітних емоцій спричиняє негативні явища.
  8. Для профілактики емоційного напруження слід долучати дитину до різних видів діяльності. Корисним для емоційного розслаблення є застосування гумору.
  9. З метою ліквідації негативнтх емоцій потрібно спрямовувати їх у творче русло: мистецтво, поезію, літературу, музику чи заняття танцями.

10. Ефективність навчання дитини володіти своїми емоційними станами значною мірою залежиить від особливостей її ставлення до себе. Завищена чи занижена самооцінка суттєво погіршує самопочуття дитини, створює барєри для необхідних змін. У таких випадках потрібно починати роботу з корекції ставлення до себе, учнівської самооцінки

 

Поради психолога

Правила ефективного спілкування

Правило Гомера

Послідовність наведення аргументів така:

а) сильні,

б) середні,

в) найсильніші

Правило Сократа

Щоб отримати позитивну відповідь важливе запитання ставте на третє місце. Першим і другим ставте прості запитання, на які точно отримаєте відповідь „так”.

Правила Паскаля

Не заганяйте співрозмовника у глухий кут;

Не заганяйте самі себе у глухий кут;

Переконливість аргументів великою мірою залежить від іміджу і статусу співрозмовника;

Не принижуйте статус співрозмовника;

Будьте уважним слухачем;

Перевіряйте, чи правильно ви зрозуміли вашого співрозмовника. Інакше він буде роздратованим і, залежно від темпераменту, може виявити агресію або образитись

Правила покарання

Покарання не має шкодити здоров’ю – ані фізичному, ані психічному. Воно має бути корисним.

Якщо є сумніви щодо покарання , не карайте. Навіть, якщо ви зрозуміли, що надто м’які, довірливі та нерішучі. Ніякої „профілактики”, ніяких покарань „про всяк випадок”.

За один раз – одне покарання. Навіть, якщо поганих вчинків скоєно декілька, покарання має бути тільки одне, за все одразу, а не по одному за кожен вчинок.

Краще не карати, ніж карати із запізненням.

Покарали – пробачили. Інцидент вичерпано. Сторінку пере-горнуто. Про старі провини ані слова. Не заважайте дитині почати життя спочатку.

Без приниження. Щоб не сталося, якою б не була провина, покарання не повинно сприйматися дитиною як ваша перемога над її слабкістю, як приниження.


РЕКОМЕНДУЄМО БАТЬКАМ

• Радійте вашому сину, дочці.
• Розмовляйте з дитиною турботливим, підбадьорливим тоном.
• Коли дитина з вами розмовляє, слухайте уважно, не перебиваючи.
• Встановіть чітко визначені вимоги до дитини.
• У розмові з дитиною називайте якнайбільше предметів, їхніх ознак, дій з ними.
• Ваші пояснення повинні бути простими і зрозумілими.
• Говоріть чітко, ясно.
• Будьте терплячі.
• Спочатку запитуйте "Що", а потім "Навіщо і чому".
• Щодня читайте дитині й обговорюйте прочитане.
• Заохочуйте в дитині прагнення ставити запитання.
• Заохочуйте цікавість, допитливість і уяву вашої дитини.
• Частіше хваліть дитину.
• Заохочуйте ігри з іншими дітьми. Піклуйтеся про те, щоб у дитини були нові враження, про які вона могла б розповісти.
• Намагайтеся, щоб дитина разом із вами щось робила вдома.
• Збирайте платівки, касети, диски із записами улюблених пісеньок, віршів, казок та мультфільмів дитини: нехай вона слухає і дивиться їх знову і знову.
• Намагайтеся виявити цікавість до того, що їй подобається робити (колекціонувати, малювати та ін.)
• Регулярно водіть дитину в бібліотеку.
• Будьте прикладом для дитини: нехай вона бачить, яке задоволення ви одержуєте від читання газет, журналів, книг.
• Не втрачайте почуття гумору.
• Грайте з дитиною в різні ігри.
• Чимось займайтеся разом усією родиною.
• Допоможіть дитині вивчити її ім'я, прізвище, адресу.

НЕ РЕКОМЕНДУЄМО
• Не перебивайте дитину, не говоріть, що ви все зрозуміли, не відвертайтеся, поки дитина не закінчила розповідати, — іншими словами, не дайте їй запідозрити, що вас мало цікавить те, про що вона говорить.
• Не ставте занадто багато запитань.
• Не примушуйте дитину робити те, до чого вона не готова.
• Не змушуйте дитину робити що-небудь, якщо вона крутиться, втомилася, засмучена.
• Не вимагайте занадто багато — пройде чимало часу, перш ніж дитина привчиться самостійно прибирати за собою іграшки чи упорядковувати свою кімнату.
• Не слід постійно виправляти дитину, постійно повторюючи: "Не так, перероби".
• Не говоріть: "Ні, вона не червона", краще скажіть: "Вона синя".
• Не треба критикувати дитину віч-на-віч, тим більше не слід цього робити в присутності інших людей.
• Не треба встановлювати для дитини безліч правил: вона перестане звертати на них увагу.
• Не очікуйте від дитини розуміння:
усіх логічних правил;
усіх ваших почуттів;
абстрактних міркувань і пояснень
• Не виявляйте підвищеного занепокоєння з приводу кожної зміни в дитині вперед чи деякого регресу.
• Не порівнюйте дитину ні з якими іншими дітьми: ні з її братом (сестрою), ні із сусідами, ані з її приятелями чи родичами.
• Частіше радьтеся з фахівцями, іншими батьками, читайте книги з питань виховання.

Темперамент вашої дитини

http://childdevelop.com.ua/doc/images/news/2/277/temperament_i.jpg

Придивившись уважніше до своєї дитини, Ви відмітите, що він відрізняється від інших дітей. Часто батьки порівнюють свого малюка з його однолітками і переживають, що він ще не уміє так добре говорити, як сусідський Петя; плаче частіше, ніж старша сестричка; у нього багато страхів або, навпаки, нічого не боїться; часто просто некерований, не те, що спокійна дівчинка, що живе навпроти. Порівнюючи дітей, батьки забувають, що кожен малюк вже з народження індивідуальний і розвивається по схемі, закладеною природою. "Індивідами народжуються, особами стають"

Поведінка і емоційні реакції дитини залежать, перш за все, від ТЕМПЕРАМЕНТУ. Тип темпераменту визначається генами, тобто є природженим. Ще в 5 столітті до н.е. Гіппократ виділив 4 типи темпераменту. Прояв того або іншого типу можна відмітити вже в ранньому дитинстві.

Оскільки темперамент змінити не можна, дорослим потрібно знати його особливості, щоб краще розуміти свою дитину, ефективніше виховувати і розвивати його. Якщо у мами і дитини темперамент схожий, вони швидше порозуміються, якщо ж темпераменти різко відрізняються (мама – холерик, малюк – флегматик), це веде до проблем в спілкуванні з дитиною, в його вихованні, так як мама часто вимагає від нього те, на що він не здатний (бути лідером в спілкуванні з однолітками, бути розкутим, швидко одягатися і так далі). У такому разі дорослому варто підстроїтися під дитину, враховувати його індивідуальні особливості, контролювати свої емоції, щоб не зародити у малюка комплекс неповноцінності.

У чистому вигляді темпераменти зустрічаються рідко, в основному вони «змішані»: у людини виявляються риси сангвініка і флегматика, холерика і сангвініка; але все таки переважає один тип.

Отже, чотири типи темпераменту.

Сангвінік

Дитину-сангвініка відрізняє виразна міміка, енергійна жестикуляція, швидка мова. Він верткий і рухомий, сльози з'являються миттєво, але малюк швидко тішиться, не злопам'ятний. Може швидко перемикатися з одного заняття на інше, але якщо йому цікаво – може займатися однією справою, не відволікаючись і не стомлюючись. Любить як рухомі ігри, так і спокійні. Добрий, не жадібний. Може бути неакуратним, незібраним, розсіяним, але в спілкуванні приємний, любить фантазувати. Переважаючий настрій – веселе, життєрадісне. Як і холерик, маленький сангвінік самостійний і наполегливий, проте ці якості виявляються тільки при зацікавленості дитини. Вам не вдасться змусити зробити свого малюка те, що він не захоче сам. Дитина може стримувати прояв своїх відчуттів, тому спалахи гніву і агресії бувають у нього украй рідко. Він швидше проігнорує Вашу вимогу і продовжить займатися своєю справою.

Малюк схильний обдумувати свої дії і вчинки; легко звикає до нової обстановки, пристосується до того, до чого ніхто не зможе пристосуватися; знаходить спільну мову з дітьми і дорослими; швидко засвоює

Вхід на сайт
Пошук
Календар
«  Грудень 2018  »
ПнВтСрЧтПтСбНд
     12
3456789
10111213141516
17181920212223
24252627282930
31
Архів записів
Друзі сайту
Гаряча лінія
Національна гаряча лінія
Гаряча лінія
Національна дитяча гаряча лінія
Педагогічна преса
освітній портал Педагогічна преса

Copyright MyCorp © 2018